Куди йдуть гроші: як знайти три категорії, що зʼїдають усе

Гроші не зникають. Вони йдуть у три-чотири місця

Коли людина каже «не розумію, куди все дівається», вона зазвичай має на увазі, що великих покупок не було, а грошей немає. І це правда: великих покупок не було. Були сорок середніх, і десь пʼять із них повторювалися по десять разів. Список із сорока рядків цього не показує — він показує сорок рядків.

Тому перше, що треба зробити, — перестати дивитися на список і подивитися на частки. Скільки відсотків усіх витрат місяця пішло на продукти? На кафе? На таксі? Зазвичай три категорії дають шістдесят-сімдесят відсотків усього. Це і є місця, куди «зникають» гроші, і саме про них варто думати, а не про сорок рядків.

Усе, що нижче, — про те, як ці три категорії знайти й що з ними робити. Для цього потрібні записи хоча б за один повний місяць: із виписки банку, із застосунку, із зошита — неважливо звідки.

Що дивитися в першу чергу

1. 1Складіть усі витрати місяця й порахуйте частку кожної категорії від цієї суми. Не суму — частку. «Продукти: дванадцять тисяч» ні про що не говорить; «продукти: тридцять пʼять відсотків» — говорить одразу.
2. 2Виділіть три найбільші категорії. Це не обовʼязково ті, які ви очікували. Дуже часто третьою несподівано виявляється щось на кшталт «доставка їжі» або «таксі» — те, що окремо здається дрібницею, а разом дає більше, ніж одяг за рік.
3. 3Порівняйте з попереднім місяцем. Не з планом, не з «нормою», а з минулим місяцем: що виросло? Категорія, яка тихо росте три місяці поспіль, — це і є відповідь на питання, куди дівається різниця.
4. 4Окремо подивіться на «Інше». Якщо там більше десяти відсотків, там ховається ще одна справжня категорія, яку ви просто не назвали. Розділіть саме її.

Кава за вісімдесят пʼять і чесна арифметика дрібниць

Є популярна думка, що все зло — у дрібних щоденних витратах: кава на винос, булочка, проїзд на таксі замість автобуса. Порахуємо чесно. Кава за вісімдесят пʼять гривень у робочі дні — це двадцять два рази на місяць, тобто близько тисячі девʼятисот гривень. За рік — двадцять дві тисячі. Це не дрібниця, це категорія, і її варто побачити.

Але економити на ній має сенс тільки після того, як ви подивилися на великі категорії. Якщо на їжу поза домом іде вісім тисяч, а на каву дві, то відмова від кави змінить картину на кілька відсотків, а зміна звички обідати — на третину. Порядок дій завжди один: спочатку три найбільші категорії, потім усе інше.

І ще одне: не треба відмовлятися від кави, щоб «навчитися економити». Треба знати, що вона коштує двадцять дві тисячі на рік, і вирішити, чи це воно того варте. Часто відповідь — так, і тоді це усвідомлена витрата, а не дірка.

Гроші, які списуються без вас

Підписки, автоматичні платежі, щомісячна оплата за зберігання фотографій, продовження страховки — все це списується з картки без вашої участі, дрібними сумами й у різні дні. Саме тому ці витрати невидимі: ви не приймаєте рішення, отже, не помічаєте. У багатьох сімей їх набирається на тисячу-дві на місяць, і половину з них уже давно не використовують.

Знайти їх нескладно: візьміть виписку за три місяці й пошукайте однакові суми, що повторюються приблизно в ті самі дні. Кожна така пара — регулярний платіж. Випишіть їх усі в один список із сумами й датами — і ви побачите, скільки насправді коштує «нічого не купував цього місяця».

Ці витрати варто рахувати окремо від решти — як частину місяця, яка вже зайнята до того, як ви взагалі щось вирішили. Тоді стає видно, скільки грошей у вас насправді вільних, і це часто менше, ніж здається.

Три питання до кожної великої категорії

• Чи можу я на це вплинути? Оренда — ні, принаймні не цього місяця. Продукти — так, але в межах. Кафе, таксі, доставка, розваги — повністю. Категорії, на які вплинути не можна, треба знати, але думати про них марно; час варто витрачати на ті, де є вибір.
• Що буде, якщо скоротити її на десять відсотків? Не вдвічі — саме на десять. Десять відсотків від найбільшої категорії — це зазвичай більше, ніж половина від найменшої, і при цьому майже не відчувається. Знайдіть, звідки ці десять відсотків можуть узятися, — і це вже рішення.
• Це було рішення чи звичка? Доставка їжі тричі на тиждень — це не тому, що ви так вирішили, а тому, що так склалося. Звички змінюються не забороною, а заміною: не «більше не замовляти», а «два рази замість трьох, і готовий обід у холодильнику на третій».

Порівняйте з доходом, а не з сусідом

Абсолютні цифри мало що кажуть, поки не порівняти їх із доходом. Дванадцять тисяч на продукти — це багато чи мало? Для сімʼї з доходом сорок тисяч це тридцять відсотків, і це багато. Для доходу в сто двадцять — десять, і це нормально. Тому кожну велику категорію варто побачити як частку від доходу, а не як суму.

Є приблизні орієнтири, і саме приблизні: житло з комуналкою — до третини доходу, їжа вдома й поза домом — до чверті, транспорт — до десятої частини. Якщо якась категорія помітно вище — це не вирок, а місце, куди варто подивитися першим. Якщо всі три в нормі, а грошей все одно не залишається, — проблема в «Іншому» або в тих самих автоматичних списаннях.

І не порівнюйте з іншими людьми. Чужі витрати — це чужі обставини, чужа оренда і чужі діти. Єдине порівняння, яке має сенс, — із собою минулого місяця.

Приклад: три категорії замість сорока рядків

Дмитро витрачає близько тридцяти тисяч на місяць і був упевнений, що найбільше йде на продукти. Коли порахував частки, вийшло інакше: продукти — двадцять п’ять відсотків, їжа поза домом разом із доставкою — двадцять два, таксі — одинадцять. Разом — майже шістдесят відсотків, і дві з трьох категорій він не вважав проблемою, бо кожна окрема доставка коштувала «всього триста гривень».

Порівняння з попереднім місяцем показало, що доставка виросла на третину — після того, як він змінив роботу і почав повертатися пізніше. Це було не рішення, а обставина. У «Іншому» знайшлися чотири підписки на суму вісімсот гривень, з яких двома він не користувався з весни.

Рішення на наступний місяць було одне: доставка не частіше двох разів на тиждень, а на третій вечір — готова їжа з магазину, куплена заздалегідь. Через місяць категорія зменшилася на дві з половиною тисячі, підписки він скасував по дорозі, а продукти не чіпав узагалі. На каві він теж не економив.

Одне рішення на місяць — цього достатньо

Найпоширеніша помилка після першого чесного погляду на витрати — спроба виправити все одразу: скасувати підписки, перестати їздити на таксі, готувати вдома і не купувати одяг. Тримається це два тижні. Одне рішення на місяць тримається роками, і за рік це дванадцять змін, яких вистачить на будь-який бюджет.

Тому наприкінці кожного місяця запишіть одне речення: що ви змінюєте наступного місяця і в якій категорії. «Доставка — не більше двох разів на тиждень». «Скасувати другу музичну підписку». «Таксі тільки після одинадцятої вечора». І наступного місяця подивіться, чи спрацювало — це і є весь облік, заради якого записувалися витрати.

У ФінЛад статистика показує саме частки: скільки відсотків місяця пішло на кожну категорію і як це порівняно з попереднім місяцем, — щоб три найбільші було видно одразу, без калькулятора. Регулярні платежі застосунок знаходить сам, за повторюваною історією, і показує окремо від решти витрат; ця частина доступна в тарифі Plus, сама статистика — безкоштовно.